Гамлет, або феномен рандонерізму
За мотивами "Гамлета" від Леся. Присвячується рандонерам KyivBicycleClub
Берег Київського моря. Чути розбещенi крики птахiв, ревiння клаксонів автівок, а також iншi звуки, iздаваємиє різною міською сволотою. Входить Іван, вдягнутий в зручний приємний віндстопер і такі ж самі штани кастеллі. Іван красиво підперезаний поясною сумкою, з неї стирчать банани ї гелі. Він у шоломі, бородатий і пацаватий. В руках у нього дебелий дропер.
…
Іван: Як остопиздило кататися менi. Чи може на бревет? Кататися чи не кататися? Блядськi цi питання заябують. То може варто, не вагаясь, надіти дупу на седло, та під дощем хуярити до Дитяток, аж поки вже в очах не потемнie? Ну а згодом? Про наслiдкi можливi не подумать? Один лиш тiлькi раз i вже пиздець крадеться з своeю усмiшкою хижой. Простуда, геморой, мозоль на срацi, коліна втомлені і лiкарi, а зрештою й сира могила... На нiй брудна зачотна книжка, вонюча кепка та купка хай5гелів. І напис: тут лежить той фраeр, що любив кататися. Нi, такie варiанти eбав я рот i в носа. Iван харкаe на ровер i пиздячить його дропером.
Пiдходить Лінь, хтива тітка ровериста.
Лінь: — Мон шер Іван! Ходiмо на діван. Цукерок дам тобi я посмоктати. Цукерки очeнь класні, Світоч вкусниій... Лінь огидно плямкаe губами, iзображая чудні нехуйові цукерки.
У ту же мить з моря вилазить Армен в брудній вітровці з надписом "Я ВЕГАН"
Армен: — Не вiр, мiй друже, цьої підорасці, цукерки ті вона у жопу тобі встромить.
Лінь: А-а-а-а!!! Тiкаe.
Армен: От бач, злякалась товстодупа Лінь! Вона впіймала мене на КП у Бресті! Підступною рукою вкинула в салат шашлик свинячий! І скоцапиздила моє прекрасне тіло жага м’яса! Шавухи хочу! Та побачить цю падлюку на Світанку, щоб апала Ужок на двуподвісі Стелс, або на Букрині у дощ і бурю, або у Страхоліссі щоб пробилась і там її вовки з’їли!
Іван: Не можна мстить. Повинні ми любити всіх тріатлетів, гревелистів та кантріл. Бо кожний з них - народ, всі - роверисти. Та всі вони критична маса потенціних рандонерів!
Армен: То може ти і м'яса не їси?
Іван: Ні, м'яса я їсу. А ще і випить изотоніка люблю, в прикуску к макаронам та котлеті бо ми народ широкий і гостинний і випити та з’їсти можем дохуя, намного більше інших інородців, раздельщиков та спрінтерів...
Армен: Хуйова мода. Пробзділось шось у київській спільноті… Коли в сезон я з Жужем 1200 їздив, то я їбав у підсиділ всіх трікатлетів в купі з Оністратом. Но це, конєшно, в смислє пєрєносном, бо всіх спартсменів, з дєтства не любив, і посилав їх всіх на 300км єбошить по Черкасам. О часи, о Моринці нещасні!
Іван: Ви, дядьку, там на ізоляції вже зовсім заєбались. Я ж вам казав, що мститися не можна, бо всі люди – це майбутні роверисти, окрім водіїв, маршрутчиків, мотоциклістів, гловеристів, пішоходів, самакатчиків, которих я ненавиджу. В цілому я ж гуманіст, не те шо ви, вегани. Вам тільки б випити кровіщщі помідорів та вкручувати так що кампа старенька аж стогне під напругою. А потім чаю на КП посьорбати і кинути шиманой в паралізованого бляховода, ту бідну бємвє хуярити насосом і так же много іншої хуйні за вами замічав я. Навіщо ж вам було рідненьку Лінь, слабкішу за вас духом, придушувати йогой та салатом? От вона і єбанулась, бідолашна, і це не дивно.
Воділи наші, бідні, ненавиділи вас, як я ментів. Ви, дядьку, катайте у офіс та хутчіше, бо дроппером я переєбу єбальник, а щє й Царя з Вінниці позову і ми з ним разом такого борщу вам понакладаєм, шо ложка у бульйоні стане.
Армен: Сучій сину, хуйовий нєдогревел! Так на батька! Таку хуйню казать! Чом не втопив я тебе в Дісні як в дощ там їхали? Чом не засунув в дупу брукс і провернув? Зажди ж у мене!
Іван: Веган худий, й ковід його не взяв... Поїхать би в Іванків за пивасом, бо в сурлі мов я з’їв chamois butt'r і несвідомо хочеться катати на фетбайку по жнивам… (Іван уходить, фури ревуть, пішоходи кричать, місто шумить.)
…
